Про престиж лісових професій розповів головний «лісничий» Чернігівщини
В останні роки помітно знижується престиж лісових професій. Про це, зокрема, свідчить значно менша кількість вступників до вищих і середніх навчальних закладів, котрі прагнуть здобути лісівничі професії. Якоюсь мірою популяризації лісівничих професій може сприяти висвітлення профорієнтаційної діяльності лісгоспів у молодіжному середовищі, особливо серед сільської молоді.
Якщо у минулі десятиліття лісова галузь гордилася династіями лісівників, то нині, на жаль, цим вона похвалитися не може, хоча державні лісопідприємства володіють, вважаю, достатнім арсеналом форм і методів профорієнтаційної роботи серед учнівської молоді. Це, насамперед, проведення щовесни Всеукраїнської акції «Майбутнє лісу у твоїх руках», акцій «Висадимо мільйон дерев», «Допоможемо птахам зимувати» та інших. Вони, безумовно, виховують в юних душах почуття любові до лісу, рідного краю, формують у свідомості молоді почуття особистої відповідальності за здорове довкілля, багатство фауни і флори рідних лісів.
Лісівникам потрібно наполегливо шукати й резерви в цій важливій справі, виявляти максимум ініціативи щодо нових форм дієвого впливу на свідомість молодих людей. Можливо, стануть тут у пригоді посадка іменних молодих лісових масивів, парків і скверів на честь нових героїв і патріотів Батьківщини, особливо в тридцяті роковини незалежності України.
Мушу також наголосити, що хоча престиж професії лісівника дещо й знизився в силу різних причин і обставин, але авторитет лісогосподарських підприємств і їхніх працівників серед населення області залишається досить високим. Про це, зокрема, свідчать і підсумки виборів депутатів до органів місцевого самоврядування і місцевих громад: майже три десятки лісівників обрано депутатами рад усіх рівнів.
Пояснити це можна тим, що державні лісогосподарські підприємства, їхні виробничі підрозділи навіть у скрутні часи залишаються соціально відповідальними перед жителями населених пунктів, на території яких вони функціонують – від найдальшого лісового хутора до сіл, селищ і районних центрів.
Дієво і позитивно впливаючи на соціальну інфраструктуру населених пунктів, вони забезпечують жителів додатковими робочими місцями, суттєво допомагають ветеранам праці, сільським школам і дошкільним закладам, медичним установам, будинкам культури в розв’язанні найбільш пекучих для них проблем. Така діяльність наших лісогосподарських підприємств гідна широкого висвітлення на сторінках не тільки галузевого часопису, а й у місцевих і всеукраїнських ЗМІ.
У зв’язку з цим хочу також наголосити, що одне з найбільших ресурсних багатств України, а саме її ліси, повинні, на моє переконання, і надалі перебувати в державній власності, а свій розвиток лісова галузь має забезпечувати об’єднаними зусиллями досвідчених професіоналів держлісгоспів і фахівців лісової науки.
Небезпідставно вважаю, що тема лісозахисту, особливо від пожеж, і надалі займатиме чільне місце в інформаційному просторі. Бо тут маємо досвід співпраці з європейськими, зокрема, турецькими і польськими спеціалістами в організації запобігання і оперативної ліквідації лісових пожеж. Ця тематика важлива для висвітлення, особливо в пожежонебезпечний період, який настає на початку весни і влітку. Тим більше, що й свій власний досвід маємо, зокрема, в ДП «Остерський військовий лісгосп». Потрібно, щоб цей досвід оперативно поширювався через ЗМІ і ставав надбанням усіх держлісгоспів.
Знаменно, що саме навесні, коли природа і люди сповнені надій на оновлення, відзначає п’ятнадцятиріччя з дня виходу свого першого номера наш часопис «Ліси Чернігівщини».
Скажу відверто: відтоді прочитував наш галузевий журнал від першої до останньої сторінки впродовж усіх етапів свого професійного становлення.
Вважаю, що журнал став для всіх лісівників Сіверського краю не лише своєрідним літописом розвитку лісової галузі з усіма притаманними їй проблемами й викликами, але й справжнім розповсюджувачем передового досвіду лідерів державних лісогосподарських підприємств області, які вміло поєднують досвід ефективного лісогосподарювання минулих десятиліть і ефективно відповідають на виклики сьогодення.
Щодо висвітлення мисливського господарювання як у господарствах державної, так і приватної форм власності. Тут треба мати на увазі, що стан мисливського господарства – це правильний показник природного здоров’я і самих угідь, і лісових масивів. Отож постійна турбота мисливців, єгерів, лісоохоронців про збереження багатства фауни і флори має право на систематичні публікації в ЗМІ. Не слід залишати поза увагою і проблеми мисливського господарювання. А таких проблем вистачає. Це і забезпечення кормами зимівлі тварин і птахів, і рівень оплати нелегкої праці господарників, і вкрай недостатнє матеріально-технічне забезпечення господарств, і невиправдане затягування належного покарання браконьєрів за здійснені правопорушення, а по суті – їхню безкарність. Все це має ставати приводом для серйозних і вдумливих публікацій у засобах масової інформації, зокрема, на телебаченні та радіо.
І наостанок – про головне. А саме – про екологічну безпеку держави. Адже відомо, що ліси – це складні, вибагливі і вимогливі екосистеми, котрі прямо чи опосередковано впливають на стан довкілля краю, всієї держави. І тому ліси для нашого суспільства – це надійний захист від будь-яких природних катаклізмів: засух, повеней, буревіїв, забруднення повітря, водойм і ґрунтів.
Сергій Аніщенко,
начальник Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства
